Міжнародний день чаю

Чай - найпопулярніший напій на Землі. «День чаю» відзначається щорічно 15 грудня. Метою створення цього цікавого свята стало залучення уваги урядів і громадян до проблем поширення чаю, зміцнення взаємозв’язків між виробниками і споживачами чайної продукції, а так само обговорення проблем дрібних виробників і працівників чайних виробництв. 15 грудня була прийнята «Світова Декларація Прав працівників чайної індустрії», що безпосередньо вказує на те, що чайна галузь змушена боротися з безліччю проблем, які потребують вирішення.

Ідея відзначати «День чаю» практично витала в повітрі вже багато років. І після обговорення на всесвітніх громадських форумах в індійському Мумбаї в 2004 році і бразильському Порту-Алегрі, в особі Центру з освіти і Спілкування в 2005 році, дата 15 грудня стала носити назву «Міжнародний день чаю».

Найгучніше святкування «Міжнародного дня чаю» відповідно проходить в Індії і Шрі-Ланці, але такі країни, як Непал, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам, Кенія, Уганда, Малайзія і Танзанія, будучи також у ряді провідних світових сільгоспвиробників чаю, не залишаються байдужими до цього свята.

Про користь вживання різноманітних сортів чаю написано не мало наукових праць. У багатьох країнах по всьому світу існують унікальні багатовікові чайні традиції. І «День чаю» є чудова можливість згадати про них і приєднатися до численних привітань на адресу всіх тих людей, хто весь цей час працює над тим, щоб у нас на столі був цей чудовий напій. З Днем чаю!

Чай – унікальний напій, який налічує багатовікову історію. Його оточує величезна кількість міфів, легенд і повір'їв, велика частина з них присвячені появи чаю. Майже у всіх історіях чай постає як унікальна рослина, яка здатна прийти на допомогу людині, поправити її здоров'я і навіть врятувати від смерті.

Легенда перша. Божественний Шень Нун (Чен Нунг) і його прозорий живіт.

Жив Шень Нун (Чен Нунг) у другому-третьому тисячолітті до н. е. В різних версіях цієї легенди він постає то в образі людини-імператора, то в образі незвичайної божественної істоти. Божественний Шень Нун володів надзвичайно прозорим животом (нефритовим, кришталевим). Ця особливість допомагала йому навіч бачити дії різних рослин на його організм. Метою свого життя Шень Нун обрав вивчення трав, щоб потім передати свій досвід іншим. Однак велика частина відкритих їм трав була отруйна, вони отруїли організм Шень Нуна і повністю позбавили його сил. Врятувало його від неминучої смерті чайне листя. Нагріта сонцем крапля роси з чайного куща, скотилася прямо в рот Шень Нуну і надала йому бадьорості.

У цієї легенди є і більш прозаїчний аналог, який оповідає про те, що чайний напій був отриманий випадково. Чайне листя ненавмисно потрапили в напій, призначений для імператора. Чен Нунг (імператор Південного Китаю) був настільки вражений смаком чайного напою, що наказав збирати і зберігати це листя.