РЕКОМЕНДОВАНІ СПИСКИ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ЧИТАННЯ

1. ДИТЯЧЕ ЧТИВО: РЕКОМЕНДОВАНИЙ СПИСОК КНИГ ДЛЯ ДІТЕЙ ВІД ЕКСПЕРТІВ

Дитячих книг в Україні останнім часом видається немало.

Щоб донести, які якісно написані і видані минулоріч сучасні українські книжки для різного дитячого віку варто читати, Творче об’єднання дитячих письменників Спілки письменників ініціювало і разом з експертами уклало спеціальний рекомендаційний список. https://www.umoloda.kiev.ua/number/3292/164/121871/

2. Що читати сучасним дітям і підліткам: рекомендовані читацькі списки

Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва уклав рекомендовані читацькі списки для дітей і підлітків. До списків увійшли класичні й сучасні твори зарубіжних та українських письменників, які, на думку експертів, є актуальними й цікавими для сучасних школярів. http://www.barabooka.com.ua/shho-chitati-suchasnim.../

3. Літнє читання для усіх: від малят до старшокласників

Усі школярі в кінці травня отримують від вчительок список читання на літо. Майже усі відразу про нього забувають. Аж поки не прийдеться писати читацький щоденник у вересні. Ми пропонуємо такі книжки для літнього читання, про які не хочеться забувати. http://blog.yakaboo.ua/summer-reading/

4. Книжки, які не псуються від спеки: що читати дітям на канікулах

Навчальні будні позаду, а це значить, що можна цілих три місяці геть не вчитися!

Проте ця заборона далеко не завжди стосується читання, особливо, якщо у списку на літо – найцікавіші, перевірені часом, експертами і ровесниками книжки для будь-якого віку.

УП. Культура вибрала десять книжок для дітей і підлітків, які не нудно читати влітку і які не відпустять вас до самого завершення канікул. http://life.pravda.com.ua/culture/2016/06/7/213331/

5. Знайди свою ідеальну книжку літа: ТОП-10 від Старого Лева

Літо – пора відпусток, канікул та відпочинку, а отже – чудовий період, щоб нарешті насолодитися читанням книг, на які раніше не вистачало часу. Пропонуємо ТОП-10 книг від Старого Лева, так чи інакше пов’язаних з літом. Усі ці видання різні: тут ви знайдете цікаві новинки для дітей, пригоди для підлітків, душевні твори для дорослих. На будь-який смак та настрій  Обирайте та гайда читати! https://starylev.com.ua/.../znaydy-svoyu-idealnu-knyzhku...

А також багато інших різних списків літератури для читання на сайті Національної бібліотеки України для дітей https://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=6642
#заохочуємо_до_читання

https://www.facebook.com/groups/410305330403764/permalink/730172718417022/

 День Героїв України.

Сьогодні, 23 травня, в Україні відзначають День Героїв, встановлений на честь українських захисників та захисниць, які вибороюють свободу та незалежність України.День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь усіх українських воїнів та воїнок усіх часів, усіх борців та борчинь за волю України від лицарства Київської Русі до сьогодення. День Героїв — це день пам'яті всіх українців та українок, які присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українського народу за волю України та є символом його незборимості".

Патріотичний екскурс "23 травня День Героїв" https://youtu.be/ivoN5E4Ravs

Пам’ятаємо… Шануємо… Вклоняємося… найсміливішим, найдостойнішим та найвірнішим українцям, всім тим, хто віддав за свободу України найцінніше – власне життя.

День Європи - це день спільних цінностей та спільної історії всіх націй континенту.

З 2003 року в третю суботу травня Україна відзначає День Європи. В цьому році цей день припав на 21 травня.

Україну з Європою єднає не лише географічне розташування, а найголовніше - спільні цінності. Свій вибір жити в демократичній, вільній, прогресивній країні ми зробили вже давно. В історії України було багато моментів, які зміцнили та утвердили її прагнення до європейської інтеграції. А сьогодні у нас важлива битва - битва ціною тисяч людських життів за незалежність, демократію, загальнолюдські цінності та свободу не тільки України, а й усієї Європи. І ми обов’язково в ній переможемо!

Дякуємо кожній країні за наданий українцям прихисток і підтримку в цей важкий для нашої країни час. Серед тих, кого війна змусила покинути домівки, є і наші черкащани. Вони висловлюють щиру вдячність усім, хто виявився небайдужим до них та їхніх родин.

Українці тепер – приклад мужності, незламності та героїзму, а також єдності.

Більше про цей день у фільмі «Єдині та сильні - День Європи в Україні 2022» за посиланням

https://youtube.com/watch?v=B46fIzBMyEk&feature=share

 18 травня - Міжнародний день музеїв

Ми готові боронити нашу спадщину, а після нашої Перемоги відновимо і відбудуємо усе, що зруйнувала російська орда.

Музеї - це концентрат пам’яті і м‘яка сила для опору і майбутнього

Музеї зберігають, досліджують, захищають і популяризують нашу історико-культурну спадщину України та безцінні експонати про наше існування у світі, просторі і часі.

В умовах повномасштабної війни рф музеї були вимушені перемістити експонати з виставкових залів до фондосховищ. Чимало музеїв знищено, щось неможливо буде відновити. Туди, де ступала нога «русского міра» лишається попелище. Ворог безжально нищить наші історичні цінності свідомо. А скільки безцінних шедеврів культури, історії викрадає і викрадала рф.

Ми готові боронити нашу спадщину, а після нашої Перемоги відновимо і відбудуємо усе, що зруйнувала російська орда
Міністерство культури та інформаційної політики продовжує фіксувати воєнні злочини росіян проти культурної спадщини, станом на 14 травня вже задокументовано 331 епізод.

Наразі найбільше руйнувань зазнала культурна спадщина Харківщини – це 90 епізодів. У Донецькій області зафіксовано – 70, з них 52 у Маріуполі. У Київській області постраждали 62 об'єкти, з них найбільше – 37 у Бучанському районі. У Чернігівській області зафіксовано 37 випадків, у Луганській області – 22, у Сумській області – 20. Крім того, 8 – у Запорізькій області, 6 – у Житомирській області, по 5 – у м. Києві та у Херсонській області та 3 – у Миколаївській області. Також спадщина пошкоджена у Дніпропетровській, Одеській та Львівській областях.

Комітет гуманітарної та інформаційної політики

Верховна Рада України

Міністерство культури та інформаційної політики України

 18 травня....День скорботи й пам’яті жертв депортації з Криму

Ми — живі,

Ми не вмерли, ми — є!

Саме 18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.

Це біда, яка забрала людські життя та знищила все духовне та культурне, з любов’ю зрощене в Криму. Півострів став плацдармом для переслідувань, несправедливості та антилюдяності.

Здавалося, стільки часу минуло, і всі лиха позаду. Однак після окупації Криму росія поновила утиски кримських татар. Тож знову валіза, знову вокзал, знову — квиток у невідомість. І знову — все це з вини Кремля.

Маємо пам’ятати про страшну трагедію кримськотатарського народу, вшанувати пам'ять жертв геноциду та прискорити настання того дня, коли кримські татари та українці повернуться до рідних домівок.

Сьогодні кримські татари — знову мішень репресій!

Крим — це Україна. А «руский мір» маршрут уже знає.

 Наша квітуча, щедра талантами полтавська земля дала світові сотні імен творців художнього слова. Серед них і ім'я нашого земляка, прозаїка, мемуариста, лауреата Шевченківської премії(1981), духовного батька «шістесятників», людини з величезним почуттям гумору Анатолія Андрійовича Дімарова, 100-ліття якого відзначається 17 травня.

Народився майбутній український письменник 17 травня 1922 року на хуторі Гараськи (офіційно Миргород) на Полтавщині в сім’ї учителя Андроніка Гарасюти. Коли родину розкуркулили, батьки заради безпеки дітей розлучилися: мати вказала, що чоловік помер, змінила документи і дала дітям своє дівоче прізвище. Анатолій виріс під прізвищем Дімаров.

У дитинстві письменник пережив тяжкі роки колективізації, страшний Голодомор 1933 року. З перших днів Другої світової війни брав участь у боях з фашистами, потрапив до окупації, став командиром партизанського загону, був поранений.

У повоєнні роки працював у газеті «Радянська Волинь». У 1949 році він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині». Здобував вищу освіту у літературному та педагогічному інститутах. Закінчивши навчання, працював у різних видавництвах.

Літературний доробок письменника становить кілька десятків томів. Зокрема, Дімаров є автором нарису «Дві Марії», збірки оповідань та новел «На волинській землі», «Волинські легенди», «Через місточок», повісті «Син капітана», збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною», романів «Його сім'я», «Ідол», «І будуть люди». У 1960-х роках роман «І будуть люди» виходив частинами (1964, 1966, 1968). За останню — «Біль і гнів» (1974, 1980) автор був удостоєний премії. Утім, читацький загал визнав Дімарова ще раніше. Уже його перші романи «Його сім’я» (1956) та «Ідол» (1961) завоювали популярність у читача.

Найулюбленішим жанром письменника в роки творчої зрілості стали «історії»: сільські, містечкові, міські — започатковані збіркою «Зінське щеня» (1969), що народжувалася на Полтавщині. У своїх творах письменник не боявся змальовувати часи примусової колективізації, голодомору 1932—1933, масові репресії — відрізки історії, на які було накладено суворе табу. Та редактори й цензура працювали вправно: викреслювали цілі абзаци, обривали сюжетні лінії (ідеться про романи «І будуть люди» (1964) та «Біль і гнів» (1974—1980). Як результат — з обох творів вилучено близько 300 сторінок (майже ціла книжка!). Та навіть урізаний варіант «Болю і гніву» був удостоєний Шевченківської премії.

Анатолій Дімаров написав кілька захоплюючих книжок і для дітей:

«Блакитна дитина», «На коні і під конем», «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Друга планета», «Тирлик». Серед них і автобіографічна повість «На коні і під конем» - весела історія про збитошного хлопця, з яким увесь час трапляються кумедні пригоди. В оповіданні з казковою формою «Для чого людині серце» йдеться про плем’я дерев’яних чоловічків. Цим оповіданням письменник підкреслює, що тільки серце відрізняє справжню Людину від дерев’яного чоловічка.

2012 рік для Анатолія Дімарова був особливим. Він отримав відзнаку «Золотий письменник України», а в грудні 2012 року Патріарх Філарет нагородив Анатолія Дімарова Орденом Христа Спасителя. Тільки від ордена Ярослава Мудрого IV ступеня письменник відмовився – не хотів нагороди з рук Януковича. Вважав, що «не може прийняти з рук людей, «які штовхають країну у прірву».

Український інститут національної пам’яті у листопаді 2016 року вніс ім’я Анатолія Дімарова (посмертно) до проєкту «Незламні», як відзначення на державному рівні 15 видатних людей, що пройшли через страшні 1932—1933 роки та змогли реалізувати себе.

Помер Анатолій Андрійович Дімаров 29 червня 2014 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.

Читаємо та віримо в Перемогу!

Одягнімо вишиванки, друже, Хай побачить українців світ – Молодих, відважних, дужих, 

У єднанні на багато літ. 

Вишиванка є символом краси, здоров'я і щасливої долі. Її вважають оберегом української нації. Вишита сорочка символізує сімейні цінності – пам'ять роду, вірність і любов. Сьогодні День вишиванки не національне свято, а всесвітнє. 

День вишиванки – свято, покликане сприяти єдності й процвітанню українського народу. Відзначається в третій четвер травня. У 2022 році День вишиванки припадає на 19 травня.

Творча студія "Natali" представляє... 

Онлайн - вернісаж "Парад вишиванок" до Дня вишиванки   

https://youtu.be/LTO7TICaBbk?t=5

 Сім’я людині просто необхідна

Сім’я, родина, рідні мама й тато,

Брати і сестри, бабця і дідусь.

Пригорнешся до них й на серці свято.

До кожного душею я горнусь.

І дітям, і дорослим потрібна міцна, любляча сім’я. І наскільки багато добра і розуміння отримає дитина в такій родині, настільки він виросте внутрішньо багатим і щасливим. Саме таку сім’ю він захоче побачити і створити для себе. Для дитини сім'я - це оберіг, комора знань і трамплін у доросле життя. А для нас з вами, для дорослих - це маленький, тихий і затишний острівець, де можна зачаїтися на час, набратися сил і зарядиться позитивною енергією.

Бережімо своїх рідних!

Флешмоб до Міжнародного дня сім'ї

https://youtu.be/SWfuYb4Q6rk?t=7

Бережімо своїх рідних!

 15 травня в Україні День пам'яті жертв політичних репресій

Щороку у третю неділю травня в Україні урочисто вшановують пам’ять жертв політичних репресій, жертв великого і страшного терору - цієї цинічної і жорстокої машини знищення людського життя.

Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.

Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1%, звільнено було тільки 0,3%).

Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору була теза Й. Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.

Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВД СРСР №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 року, затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року. Проте наявні документи НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.

Наказом №00447 упроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос: Главное управление лагерей) НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 року він був збільшений до 83122 осіб.

Ще до початку дії оперативного наказу №00447 особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 року розпочались масові арешти. 10 липня 1937 р. політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного УНКВД (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного, крайового або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 року.

Часи Великого терору у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

«Великий терор» згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського керівництва. 17 листопада 1938 року ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтували правоохоронні органи на припинення «великої чистки» та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців «Великого терору».