ЮВІЛЕЙНІ ДАТИ

МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ − РОДОМ ІЗ ПІСНІ 

 Миколу Федоровича Сингаївського за його ніжні ліричні поезії прийнято називати поліським соловейком. Разом з братом Петром (також поет, що пише вірші українською й російською мовами) вони завітали в літературу з одного батьківського села. Дитинство і юність обох пройшли в краю жита і картоплі, блакитного льону і червоних гранітів. Село Шатрище (за півтора кілометра – Сингаї) на Коростенщині заховалось серед зеленошумних сосняків поблизу тихоплинної річки Уж. Понад селом звивистою струною витягнулась шосейна магістраль Київ-Варшава. А весною село потопає в білосніжному цвітінні яблунь і вишень. Трохи смутком віддає, що за декілька десятків кілометрів на північний схід село відчуло радіаційного дощу з Чорнобильської АЕС... З самої ранньої весни до пори дозрівання осінніх яблук по луках бродять лелеки поблизу села. Це вселяє віру, що життя торжествує: трудівники засівають ниву, пастухи пасуть корів, школярі поспішають ранком до навчання... 

Ось як прочулено писав Микола Сингаївський про свій отчий край: 

Я родився на Поліссі, 

де в сусідах добрі села – Сингаї,

 Пашини, Грозимо, Бехи, 

Воронево, Межирічка, 

Хотинівка, Лісовщина,

 Ходаки і Зубівіцина.

 В небагатому, зеленошумному

 Поліссі всі шукали долі-пісні –

 весняної, вересневої, не сумної а веселої. 

В кожного своя історія, 

горем биті, та невтореті. 

велелюдні, розпросторені, 

тричі сходжені дороги, 

свої радощі, печалі і тривоги