Ми прочитали книгу про війну

З бабусею сиділи і мовчали.

Ну що тут скажеш про таку сумну

подію, сповнену і смутком, і печаллю

Вона ж всім стільки горя принесла …

Колінько Ксенія

В історії народів світу є події, які залишають глибокий відбиток у пам’яті людській. До таких подій, безумовно, слід віднести Другу світову, а для українського народу — Велику Вітчизняну війну. 1941–1945… Лише тире розділяє ці дати, а в житті — понад 20 мільйонів загиблих, яких забрала війна та страшні сліди, які вона залишила. Територією України фронт прокотився двічі і перетворив на руїни та згарища 714 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами…Велика Вітчизняна війна — саме вона різким вихором посеред літнього буяння природи увірвалася в життя мільйонів наших співвітчизників чорного ранку 22 червня 1941 р. І судилося цьому дню стати не черговим яскравим днем, а початком найгіршої в історії ночі, що тривала 1418 страшних діб. Саме тоді закривавлений чобіт фашистського окупанта вперше ступив на нашу рідну землю. Нападники, не соромлячись, в’їжджали на новеньких мотоциклах у захоплені міста і села. Ситі, вгодовані, зухвалі вони почали відразу встановлювати свої жорстокі порядки. Геноцид і терор, примусова праця і глум над людською гідністю — саме так зарекомендувала себе «нова влада». Найтяжче випробування нависло непосильним тягарем над нашим народом. Настали неймовірно тяжкі дні окупації.

Безумовно, за всіма розрахунками гітлерівці мали блискавично і без перешкод отримати перемогу у своїй лихій і ході проти мирного людства. Але ворог не врахував головного — величезного морально-патріотичного духу нашого народу та його безмежної любові до рідного краю. Кожен наш співвітчизник сприйняв цю біль і трагедію як особисту біду.

Героїзм і самопожертва не знали меж і саме їх масовий характер і знищив ворога.

Тож давайте відкриємо навстіж свої серця і приймемо в них трагічне і героїчне минуле свого народу, який пережив смерть і горе, жахи і страждання, насильство і приниження, низько вклонімося його подвигу.

Згадаємо спалені села, заставлені шибеницями міста, жертви Голокосту, залитий кров’ю сніг… Не забуваймо солдатських матерів, що, як журавки, посивіли без віку, виснажених, голодних дітей, що в чотирнадцять років ставали за верстати, мільйони простих солдат, які поранені й знесилені все ж піднімалися з окопів і йшли під дощем куль і громом гармат, захищали наше право на сьогоднішнє життя.

З кожним роком віддаляються події однієї з найкривавіших воєн, яких зазнало людство. Велика Вітчизняна назавжди залишиться в історії як жорстоке збройне протиборство, яке призвело до небачених збитків. Молодому поколінню українців важко уявити справжні масштаби втрат — людських, економічних, культурних й соціальних, а, між іншим, безжалісне колесо війни, прокотившись Україною, залишило по собі катастрофічні наслідки.

Минуле — сучасне — майбутнє українського народу. У високодуховному цивілізованому суспільстві, прагнення до якого декларує незалежна держава Україна, війни не повинно бути.