4 травня (22 квітня за старим стилем) 1838 року відбулась та сама лотерея, завдяки якій діячі культури викупили з кріпацтва Шевченка - тоді розігрували портрет Василя Жуковського пензля Карла Брюллова. А ми, згадуючи поета, продовжимо вчорашню розповідь про декоративно-ужиткове мистецтво, одним із видів якого, дуже схожим на витинання, вважають аплікацію, що є самостійним способом вираження творчих умінь та задумів.
Аплікація народилася дуже давно. Вона з'явилася як спосіб декорування одягу, взуття, інтер'єру помешкання. Можливо, першим поштовхом до появи аплікації виникла необхідність зшивати шкури, щоб захистити себе від холоду. Перший стібок підказав людині, що ним можна не тільки з'єднувати деталі одягу, але і прикрасити його. Пізніше для цих цілей стали використовуватися шматочки шкіри, хутра, тканини різних відтінків і кольорів, які прикріплювали до основи. Так з'явилася аплікація. Сюжетом ставали тварини, птахи, самі люди, фантастичні чудовиська, квіти, сцени полювання та повсякденного життя.
Із винаходом паперу в моду входять паперові аплікації-силуети, які вирізалися з темного паперу. Плоскі профільні силуети були популярні як у знатних, так і бідних людей. Силуетні зображення стали предметом мистецтва. З паперу народжувалися цілі сценки-ілюстрації, батальні та побутові сюжети. Це - високохудожні, тонко виконані зображення.
У перекладі з латинської аплікація означає «прикладання». Це образотворча техніка, заснована на вирізанні, накладенні деталей на фон та закріпленні їх на ньому за допомогою різних клеїв й ниток. У сучасній аплікації використовуються всілякі матеріали, часом найнесподіваніші: різних видів папір та тканини, береста, нитки, хутро, соломка, висушені рослини, дерево та інші природні матеріали.
Окрасою колекції музею є незвичайні твори херсонської мисткині Ольги Баклан (Ol'a Baklan), яка довгий час працювала у львівських театрах, а зараз мешкає у Великобританії. Художниця створила чудову, дуже виразну у своїй образності серію аплікацій, присвячених творчості славетного українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Роботи дивують своєю вишуканістю і естетським підбором кольорів, де перевага віддається пастельній гамі. Окрім того, відчувається чудове знання творчості поета і щирого, пропущеного через себе, ставлення до героїв відомої поеми великого Кобзаря.
Ольга Баклан. Гайдамаки. Серія до поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки». 1988. Картон, тканина, гуаш, аплікація.
Немає коментарів:
Дописати коментар