24 квітня виповнюється 101 рік від дня народження Дмитра Білоуса - славетного українського поета, перекладача, літературознавця, громадського діяча, лауреата багатьох літературних премій, Шевченківського лауреата (1920-2004).

Його поетичне визначення української мови - "Диво калинове" стало духовним символом, воно відоме усім. Своє життя він присвятив служінню українській мові. Іван Драч і Дмитро Павличко вважали його своїм учителем.

"Як прислів’я чудове,

йде від роду до роду,

що народ - зодчий мови,

мова - зодчий народу." Дмитро Білоус.

Народився Дмитро Білоус в с.Курмани (нині Сумщина) в багатодітній родині: "Було нас одинадцятеро дітей. Я був десятою дитиною, якраз "лялькою в колисці", коли старші вже парубкували й дівували". Згадуючи дитинство Дмитро Білоус написав в одному з віршів: "Справлялися добре з харчами - не їли лиш хвостиків з груш.", а ще - "Трудове виховання - на вигоні пастухування.". Пережили страшний Голодомор. Вижили.

Римувати Дмитро Білоус почав з шести років, а друкуватися в періодиці - з 15 років.

Навчався на філологічному факультеті Харківського університету. Його однокурсниками були Олесь Гончар і Григорій Тютюнник. Після третього курсу добровольцем пішов на фронт, був тяжко поранений під Києвом. Працював на радіостанції "Радянська Україна". Його першою літературною зброєю стала сатира, що тоді було зумовлено не лише воєнною необхідністю, але і хистом до цього жанру.

Завершив навчання у Київському університеті. У 1948 році вийшла перша поетична збірка гумористичних і сатиричних віршів Дмитра Білоуса "Осколочним" . На початку 1950-х років від необгрунтованих нападок критики його захистив Остап Вишня.

Дмитро Білоус працював у Республіканському радіокомітеті, часописах "Вітчизна" і "Дніпро". Він вів передачі на радіо, багатьом знайомий його голос. А ще Дмитро Білоус багато перекладав, працюючи виключно з оригіналами. Особливою його любов'ю була Болгарія і її література.

У зрілому віці Дмитро Білоус почав писати для дітей. Серед українських поетів, які писали для дитячої аудиторії, він посів важливе місце з власними темами. Його дитячим творам, написаними в дусі українського народного дотепу, незмінно притаманний добрий гумор і елементи пізнавальності. Без надокучливої дидактики і напучувань він змальовував цікаві і повчальні життєві ситуації. Юні читачі завжди дізнавалися з його віршів про щось невідоме і цікаве.

Крім Дмитра Білоуса з родини вийшли ще троє письменників і науковців - Олекса, Микола і Григорій Білоуси.

Творчий спадок Дмитра Білоуса надзвичайно багатий: ліричні поезії, твори для дітей, гуморески, байки, скоромовки, загадки, шаради.

"Диво калинове", "Чари барвінкові", "За Україну молюся" - мистецький триптих Дмитра Білоуса, який став настільним для мільйонів українців.

Солов’ї на калині,

на ялині зозуля.

Через гори й долини

лине пісня з Посулля.

Мова в ній калинова,

древа сонячна гілка,

серця тиха розмова,

калинова сопілка.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.